ГРЯСТИ́, гряду́, гряде́ш, недок., уроч., поет. Іти; наступати, наставати. Вставай, хто серцем кучерявий! Нова республіко, гряди! (Тич., 1, 1957, 121); Весна гряде просторами і світить зірку молоду Над Ленінськими горами (Нагн., Вибр., 1957, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 185.

Грясти́, гряду́, де́ш, гл.

1) Быстро и съ шумомъ бѣжать, ѣхать. Гряде четвернею коней. Волынск. г.

2) Заимствовано изъ церк.-слав. яз. Важно идти или ѣхать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично. К. Псал. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 334.