ГРЯ́ЗЬКО. Присл. до грязьки́й; // у знач. присудк сл. Про стан, коли все покрите гряззю (у 1 знач.). Треба під’їжджати на велику гору, а тут ще грязько після дощу (Україна.., І, 1960, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 185.

Гря́зько нар. Грязно (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). У чоловіка камінець лежить перед порогом, щоб не грязько було. Рудч. Ск. ІІ. 153.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 334.