ГРЯЗЬКИ́Й а́, е́. Покритий гряззю (у 1 знач.). Шлях, широкий та грязький, без краю мрів перед очима чорною рікою (Вас., II, 1959, 39); // рідко. З гряззю (у 2 знач.); брудний. Дрібні, грязькі, студені краплі впали так несподівано на його лице, що він в одній хвилі зупинився (Фр., V, 1951, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 185.

Гря́зьки́й, а, е. Грязный (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). Грязька дорога. Калюжа грязька. Чуб. ІІІ. 138. Ой вийду й на вулицю, аж вулиця грязька. Грин. ІІІ. 166.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 334.