ГРУ́ШКА, и, ж. Те саме, що гру́ша. Ранком діти підгледіли і матері сказали, що тато їли гнилиці під грушкою (Л. Укр., III, 1952, 638); Від хатини підходили до нього син Опанас і онуки, Василь і Орися, з полумиском грушок (Довж., І, 1958, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 183.

Гру́шка, ки, ж.

1) Ум. отъ груша. Рудч. Ск. І. 66, 175; II. 24.

2) Раст. а) Pyrola secunda L. Борз. у. б) = Картопля. Вх. Пч. І. 13; в) — ди́ка. Thalictrum minus. Вх. Пч. І. 13; г) — лісова́. Purola senuola. Шух. І. 22.

3) Гру́шки да́ти. Особеннымъ образомъ ударить по головѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 333.