ГРУНТОУТВО́РЕННЯ, я, с. Процес розвитку грунту і його основної ознаки — родючості. Технічні ж способи докорінного поліпшення занедбаних земель зв’язані з якістю грунтів і напрямом процесу грунтоутворення (Пит. підвищ. родюч.., 1953, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 182.