ГРУМ, а, ч. Слуга, що верхи супроводить кого-небудь, або просто хлопчик-лакей. Княгиня сама правила кіньми, запряженими у кабріолет, а ззаду сидів грум Іллюшка (Збірник про Кроп., 1955, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 181.