ГРУБІЯ́НИТИ, ню, ниш, недок. Поводитися грубо; говорити грубощі. Нині зву його, запла́ти Домагаюсь по-доброму — Він мені ще грубіянить (Фр., X, 1954, 252); Він відповідав їй скупо, неохоче, часто грубіянив, незаслужено ображав (Шиян, Гроза.., 1956, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 178.