ГРУБІЯ́Н, а, ч. Той, хто поводить себе грубо, говорить грубощі. Характер Полонія спотворений, — вийшов не царедворець, а неотесаний грубіян (Л. Укр., V, 1956, 233); — Ти про нього піклуйся, ти годуй його, ти вболівай за ним, а він, грубіян отакий, буде тобі різні капості чинити! (Собко, Скеля.., 1961, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 178.