ГРУБЕ́НЬКО. Присл. до грубе́нький. — Часом ті намітки та плахти бувають луччі [кращі] од суконь, — обізвався трохи грубенько Балабуха (Н.-Лев., III, 1956, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 178.