ГРОШОЛЮ́Б, а, ч. Той, хто прагне до наживи і над усе любить гроші. Учні знали, що піп їх п’яниця, Грошолюб і розпусник лихий (Мас., Сорок.., 1957, 333).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 177.

Грошолю́б, ба, м. Любящій деньги, сребролюбецъ. Грин. І. 43.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 331.