ГРОШИ́НА, и, ж., розм. Окремий металевий грошовий знак. Кричав він п’яним голосом і брязнув на стіл кількома срібними грошинами, що вони аж розкотилися по столу (Гр., II, 1963, 276).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 177.

Гроши́на, ни, ж. Монета. Мусить витнути на тарілочку дружкові грошину. МУЕ. I. 146.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 331.