ГРОМА́ДДЯ, я, с., збірн. Предмети, споруди і взагалі все, що відзначається великим розміром, об’ємом. На одному повороті фари машини освітили громаддя підбитого танка з білим хрестом на боковій броні (Гур., Життя.., 1954, 125); Темні гори, увінчані густим лісом, насувались на село могутнім громаддям (Донч., IV, 1957, 172).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 174.