ГРОЗОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до гроза́ 1, 2. Над Солом’янкою пливли грозові хмари з бузковими відсвітами (Сенч., На Бат. горі, 1960, 29); З нею [партією] сміло ішли ми в походи В незабутні грозові роки (Ющ., Люди.., 1959, 7); //Який супроводиться грозою (у 1 знач.). Почалася грозова злива (Чорн., Визвол. земля, 1959, 121); // З грозою; багатий грозами (у 1 знач.). Вісімнадцятого травня.., у весняний грозовий день, Юрію Крайнєву минуло двадцять шість літ (Собко, Зор. крила, 1950, 5); Грозове літо.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 173.