ГРОЗА́, и́, ж.
1. Грім і блискавка з дощем або градом, що перев. супроводяться великим вітром. Перейшла гроза степами, Мов нічого й не було; Небо вкрилось зіроньками, Світлом землю облило (Граб., II, 1959, 429); Десь за лісом піднімалася хмара ..Можливо, вночі буде гроза (Шиян, Баланда, 1957,142); * У порівн. Кинулись фашисти в яр з нестями, а партизани й звідти, мов гроза, на них (Тер., Ужинок, 1946, 36).
2. перев. мн., перен. Бурхливі події, що відбуваються в суспільстві. В грозах Вітчизняної війни на повну силу і нерідко по-новому розкрилось творче обдарування багатьох письменників (Про багатство л-ри, 1959, 164); // Сильні душевні переживання. Здавалося, що спокійно казала [Степанида], та мені боязко ставало за неї: гроза знімалася, з її серця чулася (Барв., Опов.., 1902, 128); В твоїм серці грози, ще твій плач звучить (Сос., Так ніхто.., 1960, 80).
3. перен. Лихо, небезпека, катастрофа і т. ін., що загрожує кому-небудь. Потопальський так і закам’янів біля дверей, відчуваючи, що справжня гроза над його головою тільки збирається (Збан., Сеспель, 1961, 32).
4. перен. Те, що викликає, наводить страх, жах. Така газета, коли випускати її двічі на тиждень.., може стати грозою не тільки для всіх порушників дисципліни, але й для самих начальників (Собко, Біле полум’я, 1952, 132); В лісах Поділля діяв прославлений у піснях і легендах народний захисник, гроза польського панства Устим Кармелюк (Від давнини.., І, 1960, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 173.