ГРОГ, у, ч. Напій з рому або коньяку й окропу з цукром. Вахтенний ставить на стіл склянку з гарячим грогом (Довж., Зач. Десна, 1957, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 173.