ГРИМОТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що гримли́вий. Валька.. простував за друзями, тягнучи по купинах весла й гримотливу цеберку (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 21); Наталя.. немигаючими очима дивилась вдалину, звідкіля мав ось-ось виповзти закурений гримотливий паровоз (Збан., Між .. людьми, 1955, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 168.