ГРИЗЬ, і, ж., діал. Ломота. Вона вже й з кошиком, назбирає і ягоди, і листя, .. сушить і в’ялить і на згагу, і на хрипоту, і на гризь (Вовчок, VI, 1956, 338).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 167.

Гризь II, зя, м. и -зі, ж.

1) Ревматизмъ, ломота въ суставахъ. Маркев. 91. Почне ломить руку або ногу, поки зробиться гризь. Мил. М. 53. У сього гризю дев’ять зубів. Мил. М. 55.

2) Пупочная грыжа. Мил. 31, 32, КС. 1893. VII. 80. Ув. Гризи́ще. Мил. М. 55; Грин. II. 43.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 326.

гризь = гриз — народна назва ревматизму в суглобах, коли каза­ли: «Почне ломити руку або ногу, поки зробиться гризь»; у давнину — гризь «вигризала» баба-шептуха, яка через хустку обережно гризла хворе місце, примовляючи: «Гризь, гризь, не гризи ти тут, бо у мене зуби щучі, я тебе зубами ви­гризу, а губами вишепчу». — У ме­не гриз на нозі… ніякої ради: парила у березі, безсмертник на ніч клала,— не помагає (Г. Косинка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 155-156.