ГРЕЧА́НИК, а, ч., розм.

1. Хлібний виріб з гречаного борошна. От цар знов загадує, щоб невістки напекли гречаників і принесли йому: хто краще пече? (Укр.. казки, 1951, 173); Згадалась сусідка Вівдя, яка нагодувала хвору дитину гречаником (Донч., III, 1956, 7).

2. тільки мн. Назва пісні і танку. [Мошко:] Всіх, яких скажете: дудочку.., гречаники — нема такого танку, щоб Мошко не заграв (Вас., III, 1960, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 164.

Греча́ник, ка, м.

1) Родъ хлѣба изъ гречневой муки. Чуб. VII. 445. Сим. 15. Невістки напекли гречаників. Рудч. Ск. II. 101.

2) Въ загадкѣ: человѣкъ. Ном. ст. 294, № 122.

3) Названіе пѣсни. Почали співати «Гриця» потім «Бурлаку», «Чоботи» і «Гречаники». Левиц. І. 349.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 324.

греча́ник (мн. греча́ники) —

1) традиційний український хліб­ний виріб з гречаного борошна. От цар знову нагадує, щоб невістки напекли гречаників (казка); Ой гоп, мої гречаники, гоп, мої білі (пісня);

2) тільки греча́ники — назва народ­ної пісні і танку. [Мошко:] Всіх, яких скажете: дудочку… гречаники — нема такого танку, щоб Мошко не заграв (С. Васильченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 154.