ГРЕ́КИ, ів, мн. (одн. грек, а, ч.; греча́нка, и і греки́ня, і, ж.). Народ, що становить основне населення Греції. Майже два з половиною тисячоліття тому у гирлі Борисфена, як древні греки називали наш Дніпро, мандрував історик Геродот (Жур., Звич. турботи, 1960, 17); Той чоловік був грек, Христофор Хрисанфович Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 363); Пасажирів мало: в 1-му класі ні одного, в 2, окрім мене, ще одна молоденька грекиня та двоє росіян (Л. Укр., V, 1956, 413); Смаглява гречанка в Піреї У черзі стоїть біля трапу (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 164.