ГРЕБІНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
1. Довгаста пластинка з зубцями (з одного чи двох боків) для розчісування або скріплення волосся і прикрашення жіночої зачіски. Дістала [Софія] ..штучний гребінець і всадила собі у волосся (Л. Укр., III, 1952, 541); Мати сиділа на полу, в самій сорочці й спідниці, розчісувала гребінцем сиве рідке волосся (Коп., Вибр., 1953, 28).
2. Зменш.-пестл. до гре́бінь 3-5. Харчовими відходами.. свійської птиці є голівки, гребінці, шийки, крильця, ніжки (Технол. пригот. їжі, 1957, 64); Зелені хвилі з білими гребінцями поспішали назустріч пароплаву (Донч., III, 1956, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 162.