ГРЕ́БУВАТИ, ую, уєш і ГРЕ́БАТИ, аю, аєш, недок., ким, чим.
1. Почувати огиду до кого-небудь. Баба Палажка довго гребувала татаркою і не хотіла їсти з однієї миски з нею (Тулуб, Людолови, II, 1957, 403).
2. Ставитися до кого-, чого-небудь зневажливо, гордовито, без поваги, нехтувати когось, щось. [Варка:] Перш ви гребували нами, а тепер наша черга (Кроп., II, 1958, 204); — Як, — гримнув чоловік, заскреготівши зубами, — ти гребаєш моєю рукою, моїм товариством? (Стор., І, 1957, 338); — Не всі ще, значить, гребують нашим ремеслом, не перевелося чабанське поріддя!.. (Гончар, Таврія.., 1957, 108).
3. перев. із запереч. н е. Бути перебірливим; використовувати всі можливості. Контрреволюція, не гребуючи ніякими засобами, намагалась зганьбити кожну чесну людину, яка виступала на захист інтересів трудящого люду (Скл., Легенд. начдив, 1957, 23); Злопихателі за океаном не гребують і наклепами, аби тільки кинути тінь на Радянський Союз (Ком. Укр., 5, 1961, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 163.