ГРЕБТИ́СЯ, бу́ся, бе́шся; мин. ч. грі́бся, гребла́ся, ло́ся; недок.
1. Розгрібати, розривати що-небудь сипке, пухке. — Я от зараз піду на роботу, .. а ти тут наглядай, щоби кури в квітках не греблися (Л. Укр., III, 1952, 493); [Дудар:] Журавлі полетять у теплий край, а півні зостануться на купі гною гребтись та кукурікати… (Мик., І, 1957, 64); * Образно. На чорних ріллях, як мурашки, повзали люди, греблися в землі, зморені (Головко, І, 1957, 68).
2. Те саме, що гребти́ 1. Богу не молись, а до берега гребись (Укр.. присл.., 1955, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 163.