ГРЕБЛИ́ЦЯ, і, ж., діал. Скребло, скребниця. Довга шерсть її [конини] не знала греблиці і щітки, а грива росла, як хотіла (Коб., До світа, 1905, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 163.