ГРАЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. граці́йний. Перекладачеві поталанило знайти в своїй рідній [болгарській] мові потрібні відповідники для вираження іскристого гумору, незвичайної дотепності і чарівної граційності поетичного слова Котляревського (Вітч., 2, 1961, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 161.