ГРАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що граціо́зний. Щось серце опекло, — То виросла якась побіля мене жінка, Граційна і легка, й таємна, як сніжинка (Рильський, Поеми, 1957, 267); Доки ми розсідаємось, нова барвиста група входить у замкнуте коло, почавши граційний і дуже швидкий танець (Мас., Під небом.., 1961, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 161.