ГРА́ФСЬКИЙ, а, е. Прикм. до граф. Не будучи графом, він не скаржився на недостачу друзів з графських синків (Ле, Клен. лист, 1960, 53); // Належний графові. Він боявсь, щоб часом люди і справді не пішли на графський лан на заробітки (Н.-Лев., II, 1956, 191); Графський жеребець врізався в юрбу (Донч., III, 1956, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 161.