ГРАФИ́НЯ, і, ж. Дружина або дочка графа. То синок був литовської Гордої графині (Шевч., II, 1953, 157); Дід Мусій пізнав графиню, скочив з воза, скинув шапку, вклонився (Рибак, Помилка.., 1956, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 160.