ГРАСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал.

1. Вистругувати, розчищати (стежки і т. ін.). — Я буду стежки грасувати, а ти замітати (Л. Укр)., III, 1952, 637).

2. Витоптувати. Татари стояли, копитами землю грасували (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 159.

Грасува́ти, су́ю, єш, гл. Вытаптывать. Татари стояли, копитами землю грасували. Гол. І. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 322.