ГРАНУЛЬО́ВАНИЙ, а, е, спец.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до гранулюва́ти.

2. у знач. прикм. Який має форму гранул. Під весняну культивацію вносимо азотні добрива, при сівбі кукурудзи — гранульований суперфосфат (Колг. Укр., 11, 1961, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 158.