ГРАНАТОМЕ́ТНИК, а, ч. Той, хто стріляє з гранатомета, метає гранати. На заставі виявились протитанкові гармати і влучні гранатометники (Збан., Між.. людьми, 1955, 36); Тоді я кидаюсь туди, де кілька хвилин тому проповзли гранатометники (Сміл., Сад, 1952, 92); // Легкоатлет, що метає гранати. Тут тренуються гімнасти, волейбольні і футбольні команди, гранатометники (Рад. Укр., 21 .VIII 1949, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 157.