Про УКРЛІТ.ORG

грайливо

ГРАЙЛИ́ВО. Присл. до грайли́вий 1, 2. Кінь грайливо потерся головою об руку командира,дугою вигнув міцну шию (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 874); Грайливо гасали по всій землі сонячні зайчики (Донч., II, 1956, 72); Раптом до їдальні зайшов молодий красень, веселий, квітучий. Грайливо поблискуючи очима, привітався (Збан., Сеспель, 1961, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 155.

вгору