Градівник, ка, м. Знахарь, управляющій градомъ. Шух. І. 43.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 321.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Градівник, ка, м. Знахарь, управляющій градомъ. Шух. І. 43.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 321.
градівни́к = градобу́р — чарівник, що вміє ніби відводити град від села і нив; бувають нібито природжені і вчені.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 153.