ГРАДОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до град¹1. Целя вже другий і третій раз перечитувала ті слова, що мов градові зерна падали в її серце (Фр., II, 1950, 311 ); // Який несе град; з градом. Явдосі здалося, що от-от градові хмари обляжуть небо, випаде здоровий град і поб’є її, дочку, Гната та всіх грішників (Коцюб., І, 1955, 54); Як злиті в одне, то яка це й сила — народ, грізна та невпинна, як градова хмара (Головко, II, 1957, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 153.

Градови́й, а́, е́. Градовой. Пищать, як дідько в градовій хмарі. Ном. № 12890.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 321.