ГРАВІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гравірува́ти. Він надрукував у Франції «Опис України», випустив і вісім карт, гравірованих відомим голландським художником Гондіусом (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 86); // у знач. прикм. В.. гончарних центрах Луганщини головними засобами декорування виробів був ліпний та гравірований орнамент (Нар. тв. та етн.. З, 1958, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 152.