ГРАБІ́ЖНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до грабежу, заснований на грабежі. Економічну основу господарського життя сарматських племен становило кочове скотарство й грабіжницькі воєнні походи (Археол., VIII, 1953, 70); Війна з Ірландією була вже не громадянською війною армії проти короля, а колонізаторською, грабіжницькою (Нова іст., 1956, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 151.