ГРА́БЛИСЬКО, а, с., розм. Те саме, що гра́блище. Хлібороб з діда-прадіда Кирило Кухита вовтузився під повіткою з самого ранку, обстругуючи нове граблисько (Іщук, Вербівчани, 1961, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 151.

Гра́блисько, ка, с. и гра́блище, ща, с. = Грабильно. Наступив на зубки (в граблях), а граблище підвелось угору і хрусь службу по лобові. Грин. II. 207.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 320.