ГО́Я, виг. Уживається як заспів на початку речення. Спав я нічку, спав я другу, Годі знести серцю тугу; Гоя коні, гоя сиві, Будьте ви ми [мені] хоч зичливі! (Пісні та романси.., II, 1956, 162); — Гой, гоя, гоя! Новії покої Нумо лиш квітчати, Гостей сподіватись (Шевч., II, 1953, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 149.