ГО́ФРИ, ів, мн. Ряди паралельних хвилястих складок на чому-небудь. Чіткими гофрами виділявся прямий м’яз живота (Ткач, Арена, 1960, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 149.