ГОФМА́РШАЛ, а, ч., дорев. Придворне звання в ряді монархічних країн. У царській Росії відав прийомами і постачанням двору. Торкнувши острогами коня, розлючений, поскакав [Олександр] до будинку, де заздалегідь йому були приготовлені покої гофмаршалом графом Толстим (Кочура, Зол. грамота, 1960, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 149.