ГОТО́ВИТИ, влю, виш; мн. гото́влять; недок., перех. Те саме, що готува́ти. А тим часом монголи готовили вже коней до від’їзду (Фр., VI, 1951, 89); Клялися вони у п’ятім [1905 р.]: — Землю кров’ю окропим. — Порох самі готовили, падали в грім барикад (Мал., Звенигора, 1959, 69); Еней тоді як народився, Разів із п’ять перехрестився, Звелів готовити обід (Котл., І, 1952, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 148.