ГО́ТИКА¹, и, ж. Художній стиль європейського пізнього середньовіччя, який найяскравіше виявився в архітектурі і характеризувався легкими гострокінцевими будівлями, стрімко спрямованими вгору, та численним оздобленням скульптурами, склом і витонченим різьбленням з каменю. Минув, як сон, блаженний час і готики й барокко. Іде чугунний [чавунний] ренесанс, байдуже мружить око (Тич., І, 1957, 69); // Оздоблення, виконані у цьому стилі. Вузенькі провулки, де не розминутися двом автомашинам, похмура готика веж і костьолів — і залиті сонячним сяйвом нові житлові квартали. Такий Львів (Рад. Укр., 26. IV 1959, 3).

ГО́ТИКА², и, ж. Форма виродження картоплі. Калійні добрива підвищують стійкість картоплі проти готики (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 147.