ГОСТРОСЛІ́В’Я, я, с., розм. Те саме, що доте́пність. Легко вгадуються ті художні зразки, які письменник [П. Козланюк] наслідував, на яких вчився. Насамперед, звичайно, це неперевершене народне гострослів’я й красномовство, якими так багата Україна (Про багатство л-ри, 1959, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 146.