ГОСТРОЛИ́СТ, а, ч., рідко. Те саме, що па́дуб. Плющі, ціпеніючи, давлять колону, Блищать гостролисти густі (Бажан, Роки, 1957, 199); Хоча батько її був заможною людиною, але достатки їм приносили не наймити, а тютюн-бакун і турецький гостролист (Стельмах, Хліб.., 1959, 330).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 146.