ГОСТРОВУ́СИЙ, а, е. З гострими вусами. Дощик падає з небес, омивається пшениця гостровуса, тонколиця (Голов., Поезії, 1955, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 145.