ГОСТРОВЕ́РХИЙ, а, е. З гострим верхом. Високо здіймається гостроверха солом’яна покрівля (Вас., І, 1959, 292); Непорушними вартовими стояли гостроверхі копиці (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 562); Сидять татари на конях, у гостроверхих шапках, вузько прорізаними очима роздивляються навколо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 528).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 145.

Гострове́рхий, а, е. Конусообразный. островерхій. К. ЧР. 5. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки. К. Досв. 123.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 319.