ГО́СТРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до гостри́ти 1; // у знач. прикм. 1 вгризаються в соснину леза гострені сокир (Сос., Поезії, 1950, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 144.