ГОСТИ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гости́нець¹. Привезу вам з Богуслава гостинчика, чогось моднього [модного] на сукню (Н.-Лев., III, 1956, 165); Дідусь було по головці погладить її, гостинчика дасть їй якого, яблучко абощо (Тесл., Вибр., 1950, 95); * Образно. Дозвольте сподіватися, що наше прохання не пропаде марно і що незабаром матимемо од Вас хоч невеличкого гостинчика для нашої збірки (Коцюб., III, 1956, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 143.

Гости́нчик, ка, м. Ум. отъ гостинець.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 318.