ГОСТИ́ННО. Присл. до гости́нний. Гнаний царським урядом, Міцкевич був гостинно й ласкаво прийнятий передовою російською інтелігенцією (Рильський, III, 1956, 304); І таки знайшов [Валентин Модестович] у собі силу гостинно посміхнутися (Шовк., Інженери, 1956, 200); * Образно. Осіння природа гостинно розкривала свій стіл подорожньому (Шер., В партиз. загонах, 1947, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 143.