ГОСТИ́НИ, ти́н, мн. Те саме, що гости́на 1. Гостини польських емісарів у його домі наробили йому багато неприємності (Фр., III, 1950,262); Довго длятись гостям не можна було, Омелько мусив квапитись, тож і гостини були короткі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 292).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 143.