ГОСПО́ДНІЙ, я, є. Прикм. до госпо́дь. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці… Заробітку ніякого, грошей немає.. Біда, кара господня! (Мирний, III, 1954, 7); [Гаврило:] Тривожні небеса господні (Корн., І, 1955, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 142.

Госпо́дній, ня, нє Господній, Божій. То серце щебече Господнюю славу. Шевч. 9.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 318.